Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 лютого 2014 року Справа № 906/758/13

Вищий господарський суд України у складі колегії: головуючого, судді Кузьменка М.В., суддів Васищака І.М., Палій В.М., за участю представників сторін Ю. Сенченка (дов. від 20.12.2013), В. Шаленок (дов. від 21.01.2014), О. Попової (дов. від 06.06.2013) та прокурора відділу Генеральної прокуратури України С. Яговдіка, розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу державного підприємства "Науково-виробниче об'єднання "Павлоградський хімічний завод" на постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 26 листопада 2013 року у справі № 906/758/13 за позовом заступника Дніпропетровського прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері в інтересах держави в особі Державного космічного агентства України в особі державного підприємства "Науково-виробниче об'єднання "Павлоградський хімічний завод" до товариства з обмеженою відповідальністю "Граніт" про стягнення 113 796 грн 66 коп.,

УСТАНОВИВ: У травні 2013 року заступник Дніпропетровського прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері в інтересах держави в особі Державного космічного агентства України в особі державного підприємства "Науково-виробниче об'єднання "Павлоградський хімічний завод" звернувся до господарського суду Житомирської області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Граніт" про стягнення 112 173 грн 98 коп. основного боргу, 1 622 грн 68 коп. річних з підстав неналежного виконання умов договору поставки від 22 червня 2010 року № 334710.

Відповідач позов визнав у частині стягнення суми основного боргу і заперечив проти стягнення 1 622 грн 68 коп. річних. Також просив суд відстрочити виконання рішення суду про стягнення до 31 грудня 2013 року.

Рішенням господарського суду Житомирської області від 24 вересня 2013 року (суддя О. Машевська) позов задоволено в частині стягнення 112 173 грн 98 коп., у решті позову відмовлено.

Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 26 листопада 2013 року рішення скасовано в частині задоволених позовних вимог і в позові в цій частині відмовлено з мотивів безпідставності вимог, у решті рішення залишено без змін.

Державне підприємство "Науково-виробниче об'єднання "Павлоградський хімічний завод" просить постанову скасувати з підстав неправильного застосування господарським судом статей 193 і 265 Господарського кодексу України, статей 612 і 693 Цивільного кодексу України, статей 32, 34 і 36 Господарського процесуального кодексу України та залишити в силі рішення.

Державне космічне агентство України і прокурор доводи касаційної скарги підтримали.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Граніт" проти касаційної скарги заперечило і в її задоволенні просить відмовити.

Колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Господарськими судами встановлено, що 22 червня 2010 року між товариством з обмеженою відповідальністю "Граніт" (постачальник) та державним підприємством "Науково-виробниче об'єднання "Павлоградський хімічний завод" (покупець) було укладено договір поставки № 334710, відповідно до умов якого постачальник зобов'язався передати у власність покупця щебінь гранітний, а покупець - прийняти та оплатити його вартість (далі - договір). Загальна кількість поставки складається із загальної кількості всіх окремих партій продукції узгоджених сторонами у відповідних рахунках постачальника і затверджених покупцем шляхом сплати таких рахунків. Загальна сума продукції, що поставляється за договором складає 20 000 000 грн (пункти 1.2, 3.2 договору). Умовами договору сторони також погодили, що поставка кожної окремої партії продукції здійснюється на підставі замовлення покупця; замовлення надаються постачальникові у письмовій формі, по факсу або електронній пошті, що містить кількість, фракцію, умови поставки, вид транспорту, повні залізничні реквізити одержувача товару, а також вказівки по заповненню 4 графи залізничної квитанції при необхідності; асортимент продукції, якість, ціна за тонну, кількість, сумарна вартість партії, умови та терміни поставки, порядок розрахунків вказуються в специфікаціях, які є невід'ємною частиною договору; поставка продукції за цим договором здійснюється на умовах: ст. Миропіль; документом, що підтверджує виконання постачальником свого обов'язку з поставки продукції є залізнична квитанція про приймання вантажу; постачальник надає покупцеві наступні документи на товар: видаткова накладна, податкова накладна, паспорт якості; відвантаження товару здійснюється, зокрема, упродовж 5-ти (п'яти) днів після одержання 100 відсоткової передоплати; покупець здійснює розрахунок 100 відсотків від загальної вартості продукції в строк п'яти банківських днів з моменту виставлення постачальником відповідного рахунку, а також оплачує залізничний тариф від станції Миропіль до станції Зерново в якості відшкодування за два робочих дні до дати поставки відповідно до узгоджених сторонами заявок (пункт 2.1, 2.2, 2.3, 2.4, 2.5, 3.1, 3.4, 3.6 договору).

Крім того, сторони уклали додатки до договору: від 22 червня 2010 року № 1, від 30 червня 2010 року № 2, від 10 серпня 2010 року № 3, від 9 листопада 2010 року № 4, від 19 листопада 2010 року № 5, від 1 березня 2011 року № 6, від 1 квітня 2011 року № 7, від 18 квітня 2011 року № 8, від 8 грудня 2011 року № 9, від 1 березня 2012 року № 10, від 8 червня 2012 року № 11.

5 березня 2012 року постачальник виставив рахунки № ГР-0000011 на 148 750 грн та № ГР-0000012 на 59 500 грн для оплати вартості 1 750 і 700 тонн щебеню фракції 5х20, які покупець оплатив частково на суму 119 000 грн і 59 500 грн, що підтверджується платіжними дорученнями від 6 березня 2012 року № 628 і № 632 відповідно, проте поставка продукції не відбулася.

Листом від 9 квітня 2012 року № 42/863-148 покупець вимагав повернення цих 178 500 грн, а листом від 28 травня 2012 року № 42/863-190 - 183 642 грн 94 коп., урахувавши 5 142 грн 94 коп. дебіторської заборгованості.

1 червня 2012 року позивач відмовився від прийняття виконання зобов'язання з поставки щебеневої продукції у зв'язку з його невиконанням та відсутністю необхідності у придбанні продукції.

8 червня 2012 року сторони уклали додаток № 11 до договору на поставку щебеню фракції від 5 до 20 мм кількістю 20 000 тонн і відповідач виставив рахунки - фактури на відшкодування залізничного тарифу на загальну суму 43 680 грн, які позивач сплатив.

Згідно акта звірка взаєморозрахунків станом на 1 жовтня 2012 року борг відповідача перед позивачем дорівнює 112 173 грн 98 коп., який відповідач не погасив, що й спричинило спір.

Задовольняючи позов, місцевий господарський суд виходив з його ціни, права покупця, який сплатив суму попередньої оплати і не отримав товар у встановлений строк, вимагати повернення грошових коштів, а також припинення зобов'язання внаслідок відмови позивача від прийняття виконання. У частині відмови в задоволенні позову щодо стягнення 1 622 грн 68 коп. судове рішення мотивовано недоведеністю прокурором його фактичної та правової підстави виникнення.

Відмовляючи в задоволенні позову в частині стягнення суми основного боргу, апеляційний господарський суд виходив з того, що місцевий господарський суд неправильно застосував до спірних правовідносин правила частин 3 статей 612 і 615 Цивільного кодексу України і у відповідача відсутній обов'язок повернути суму попередньої оплати через прострочення виконання зобов'язання самим позивачем (пункт 4 статті 612 Цивільного кодексу України).

Таких висновків господарській суд апеляційної інстанції дійшов без урахування всіх обставин справи і вимог законодавства.

Сторони договору не визначили кількість продукції, що підлягає поставці, і, враховуючи той факт, що договір був укладений на строк більше одного року, до спірних правовідносин слід застосовувати правило частини 3 статті 267 Господарського кодексу України, за змістом якого якщо в довгостроковому договорі не передбачений порядок погодження сторонами строків поставки до закінчення строку його дії, договір вважається укладеним на один рік.

Відповідно до частини 2 статті 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Частиною 2 статті 692 цього Кодексу встановлено, що якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

За таких обставин місцевий господарський суд правомірно задовольнив позов у частині стягнення суми попередньої плати.

Керуючись статтями 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ: Касаційну скаргу державного підприємства "Науково-виробниче об'єднання "Павлоградський хімічний завод" задовольнити.

Постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 26 листопада 2013 року у справі № 906/758/13 скасувати, рішення господарського суду Житомирської області від 24 вересня 2013 року залишити в силі.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Граніт" на користь державного підприємства "Науково-виробниче об'єднання "Павлоградський хімічний завод" 1 121 грн 74 коп. у рахунок відшкодування витрат, понесених на оплату судового збору за подання касаційної скарги.

Видати наказ.

Доручити видати наказ господарському суду Житомирської області.

Головуючий, суддя М. В. Кузьменко Суддя І. М. Васищак Суддя В. М. Палій